Я потягнув у батька «Замах на бродягу» Жоржа Сіменона (він мені не давав, бо вважав, що не дитяча) і, вкрившись із головою, лишивши тільки вузеньку щілину, щоб падало світло, поринув у захоплюючий світ комісара Меґре, світ загадкових убивств, страшних злочинів і таємниць. Такою порожньою здалася мені вулиця, все село, homepage весь світ - наче острів безлюдний. Недарма він, чортяка, брав з собою «Граматику» на безлюдний острів. І хоч світ тісний і людські дороги часто-густо перетинаються, і один одного на тих перехрестях впізнає, про Учителя ніхто нічого не знав і не відав. Крім мене. І ніхто туди дороги не знайде. Крім мене. І ніхто не допоможе йому. Чи спить? Навколо нікого. » Чи то ледь чутний гудок тепловоза на далекому полустанку, чи то справді голос - хіба розбереш. А що, як це Гунька? Приснився вам, чи що, той артист. А що, як уже трапилося з ним щось, якась біда, і кричить, гукає він на допомогу, і ніхто-ніхто не чує, тільки банькаті жаби байдуже кумкають у відповідь, і качури в очереті крячуть, і луна стоголоса котиться-котиться плавнями і не докочується до людей, губиться, застряє в густих очеретах. То ж тільки старі баби неосвічені в них вірять. Не може бути. То що ж робити

Перед своєю смертю, мольфар зробив пророцтво щодо України, але розкривати його дозволив лише поступово. Нострадамус став широко відомий тим, що ще в 1555 опублікував книгу Les Prophéties, в якій зробив 942 пророцтва майбутнього. Згодіться, важко однозначно трактувати пророцтва Ванги, тож звернемося до «класики жанру» - катренів Нострадамуса. Інша справа, що це принесе певні складності, але без них також важко уявити собі якусь перемогу - хоч зовнішньополітичну, хоч зміни всередині країни. "Всі країни зберуться - погримают того москалє. Амбіції Росії активно ростуть відносно Європи, а це може послужити поштовхом до війни. Про можливість війни йдеться у Біблії, а також говорили пророки. Про важкі випробування, які чекають Україну, говорив у своєму останньому інтерв’ю в 2009 році наш земляк мольфар Нечай: «Один народ, свій став ворогом між собою, і це третя сторона зробила». Та почекай! Наступного дня пішов я на малювання. Та куди вже ясніше? Ну, розгорнув я листа. Ну, то що ж усе це означає, як ти гадаєш? Ну, і ти був? Ну, іду я якось вулицею, раптом назустріч мені офіцер на мотоциклі

Я ніколи не думав, що години такі довгі, а день такий нескінченний. Написав я і думав, що все - день скінчився і більше нічого не буде. Пам'ятаєш, як ще тоді гілка піді мною вломилася і я догори ногами на сучку повис, а потім упав просто на голову і думав, що голова моя у плечі зовсім вгрузла - дихнути не міг. І немов хто зашморг затягнув на шиї - здушило горло, дихнути важко. Коли я раптом вискочив нарешті на галявину до тої арки й шлагбаума, освітленого ліхтарем, то якось не одразу втямив, що вже приїхав. І одразу занурююсь у густу й навіть, здається, липучу темряву. Я схопився, ступив задерев’янілими ногами кілька кроків у темряву до куреня. І одразу заходився лагодити його. Я не одразу збагнув, що то за машина, бо до моєї мами-депутата часто приїздили з району і навіть з області. Учнівський почерк, навіть найкаліграфічніший, одразу можна пізнати. Ні, не можу я спокійно спати, коли друг у біді. Але серце вже шалено б'ється в грудях, і вже чомусь впевнений я, що друг у біді. Що робить там, на безлюдному острові, мій друг Кукурузо? Працював із завзяттям - це ж наш, спільний з Кукурузо човен, з якого ми ще підводного зробити хотіли, хай буде цей наш човен у порядку